Бо зрілість — це не «скільки тобі років».
Це як ти реагуєш, як обираєш, як живеш.
Хочеш перевірити себе?
Ось кілька «маячків» зрілості, які можна відчути в собі:
- Ти помічаєш свої емоції — і не залипаєш у них, а береш за них відповідальність.
- Перестаєш шукати винних — не звинувачуєш батьків, минуле чи обставини в усьому.
- Умієш сказати «ні» — і не захлинаєшся в почутті провини після цього.
- Обираєш не з позиції страху або «аби не образити», а спираючись на свої цінності.
- Можеш чесно сказати: «я помилився» — і щось із цим зробити, а не тікати.
- Радієш чужим успіхам — щиро, без уколу заздрості.
- Тобі добре з собою. Навіть коли ти сам. Навіть у тиші.
І знаєш що? Усі ми вчимось. Ніхто не народився зрілим.
Це шлях. І ти вже ним ідеш, якщо дочитав (ла) до цього місця.
А терапія — це саме той простір, де ці частини себе можна дослідити.
Навчитися підтримувати себе, доростати там, де колись «застрягло».
Там, де раніше була реакція — з’являється вибір.
Де був біль — з’являється опора.